Головна  →  Діяльність  →  Роз'яснення з актуальних питань
Легалізація трудових відносин та заробітної плати

За нинішніх реалій, коли на ринку праці відчутний дефіцит вільних робочих місць, громадяни часто погоджуються на будь-яку пропозицію роботи, зокрема і нелегальної, отримуючи зароблені кошти в «конверті».
Однак при цьому слід пам’ятати, що заробітна плата, яка виплачується в «конвертах» – це тимчасове благо, яке має негативні наслідки, перш за все, для самого працівника, оскільки роботодавець, швидше за все, не укладе трудовий договір та не здійснюватиме відрахування з неофіційної заробітної плати, а це, в свою чергу, позбавить працівника права на:

  1. Гарантований розмір заробітної плати (розмір тарифної ставки або посадового окладу, доплати, надбавки і заохочувальних виплат);
  2. Соціальні гарантії, передбачені законодавством, зокрема на:
  • відпустку, в т. ч. і на відпустку по вагітності і пологах;
  • оплату лікарняного листа;
  • соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань та  на випадок безробіття;
  • достроковий вихід на пенсію (якщо робота пов'язана з шкідливими умовами праці);
  • гідне пенсійне забезпечення (нарахування та перерахування пенсії), яке відповідає рівню його реальної зарплати.

Крім того, працівника можуть звільнити у будь-який момент, без попередження та виплати обіцяної винагороди за працю.
Використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати в «конвертах» є порушенням чинного законодавства про працю та оплату праці.
Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), підставою  виникнення трудових відносин є укладання трудового   договору - угоди між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 24 – КЗпП України). Вказане зобов’язання виконує правозахисну функцію, оскільки всі обов’язки і права сторін чітко викладені в трудовому договорі, що відповідно має юридичну доказовість.
Відповідно до статті 265 КЗпП України, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зазначений штраф є фінансовою санкцією і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених  главою 27 Господарського кодексу України, та накладається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Державна служба України з питань праці), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Він може бути накладений без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Порядок підтвердження заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі ліквідації підприємства та втрати виплатних документів

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919, запроваджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату (далі - Порядок) за основним місцем роботи застрахованої особи з незалежних від неї обставин.
Зазначений Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 01.07.2000 становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 01.07.2000 за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01.07.2000 у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв’язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.
Згідно п. 2 зазначеного Порядку заробітна плата (дохід) для призначення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу до 1 січня 1998 року та у разі відсутності даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків і Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується під час призначення пенсії, визначається:
1) за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника - виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).
За відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи.
У випадку повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за відповідний період заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія.
Довідка про заробітну плату у випадках, передбачених цим підпунктом, надається підприємством, установою, організацією, де працює (працювала) особа, або їх правонаступником;
2) у разі коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, - виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначено пенсію. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію. 

Видача довідки про заробітну плату для обчислення пенсії у разі ліквідації підприємства та втрати виплатних документів

Відповідно до Порядку, довідка про середню заробітну плату видається управліннями праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій тільки при наданні громадянином документально підтверджених відомостей про ліквідацію підприємства, установи, організації, де він/вона раніше працювали, та відсутність правонаступника, а також щодо причин, які призвели до втрати первинних документів, а також копію трудової книжки.

Факт ліквідації підприємства підтверджують наступні документи:
1.
Довідка міського управління статистики, видає:
Головне управління статистики у м. Київ
(м. Київ, вул. Тургенівська 71, тел.: 486-71-38).
2. Витяг з ЄДРПОУ (Єдиного Державного Реєстру підприємств, установ, організацій), надається районними структурними підрозділами державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві http://justicekyiv.gov.ua/web_storinky.html
3.
Довідка з районного, міського архівів про відсутність у цих установах на зберіганні документів про їх заробітну плату, видає:
·   Державний архів м. Києва
(м. Київ, вул. Олени Телiги, 23, тел.: 440-54-16, 440-63-50).
·   Архівний відділ Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ,вул. Бурмистенка, 11, тел.: 257-87-12 ).
·   Архівний відділ Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, тел.: 566-99-20(02).
·   Архівний відділ Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, вул. Бальзака, 64, тел.: 546-43-74).
·   Архівний відділ Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, вул. Райдужна, 51, тел.: 540-50-37, 540-65-75).
·   Архівний відділ Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 16, тел.: 418-63-66, 418-30-69).
·   Архівний відділ Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, вул. Суворова, 15, тел.: 280-00-87, 280-79-82).
·   Архівний відділ Подільської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, вул. Оболонська, 41, тел.: 417-72-14).
·   Архівний відділ Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, просп. пр. Перемоги 97, тел.: 424-12-08(18).
·   Архівний відділ Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, просп. Повітрофлотський, 17-а, тел.: 249-48-31, 249-47-24).
·   Архівний відділ Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
(м. Київ, вул. Артема, 84, тел.: 484-19-98, 484-38-04).

Строки виплати заробітної плати

Кодекс законів про працю України

Стаття 115. Строки виплати заробітної плати
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Строки розрахунку при звільненні

Кодекс законів про працю України 

Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов’язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.

Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Про реєстрацію в службі зайнятості та надання статусу безробітного

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 “Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу”, реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі – реєстрація), проводиться територіальним органом Державної служби зайнятості (центром зайнятості) незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Документи, необхідні для реєстрації:

-  паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України у разі втрати паспорта,

-  облікова картка платника податків (ідентифікаційний код),

-    трудова книжка (у разі її втрати - дублікат трудової книжки чи довідка архівної установи про прийняття та звільнення з роботи) або цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує період зайнятості,

а в разі потреби також:

-    військовий квиток,

-    диплом або інший документ про освіту.

Особа з інвалідністю пред’являє пенсійне посвідчення або посвідчення особи, яка отримує відповідну державну соціальну допомогу, і подає копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та у разі наявності індивідуальну програму реабілітації.

Особа, яка не досягла 16-річного віку, пред’являє свідоцтво про народження та довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування, видану територіальним органом або підрозділом Державної міграційної служби.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, пред’являють посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист.

Внутрішньо переміщені особи пред’являють довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та надають її копію.

 Питанням працевлаштування безробітних громадян в місті Києві займаються Київський міський центр зайнятості та десять районних центрів зайнятості.

Крім того, можливо здійснити пошук підходящих варіантів роботи із загальнодержавної бази вакансій на Інтернет-порталі державної служби зайнятості “Труд” (http://www.trud.gov.ua/) або через операторський мобільний центр, відправивши з мобільного телефону SMS-повідомлення або зателефонувавши на номер 730 та безкоштовно отримати консультації з питань пошуку роботи зателефонувавши за номером 0-800-50-50-60 зі стаціонарного телефону.

Відповідно до ч. 1 статті 43 Закону України “Про зайнятість населеннястатус безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”;

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України “Про зайнятість населення”, з першого дня реєстрації у центрі зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування, за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до    статті 46 зазначеного Закону,

У разі наявності пропозиції підходящої роботи у день подання заяви про надання статусу безробітного особі за попереднім узгодженням з роботодавцем видається направлення на працевлаштування за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Особа зобов’язана подати протягом семи календарних днів з дня отримання такого направлення центру зайнятості письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного.

 

Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:

1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 № 198;

2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи;

3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України “Про зайнятість населення”;

4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;

5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про відмову у працевлаштуванні відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;

6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців дев’ятнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 37 цього Порядку.

Особам, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, а також особам, у яких відсутній страховий стаж, крім тих, що зазначені у частині другій статті 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, не може бути надано статус безробітного.

У разі прийняття центром зайнятості рішення про відмову у наданні статусу безробітного особа може повторно подати заяву про надання зазначеного статусу не раніше ніж через сім календарних днів з дня прийняття такого рішення. Рішення центру зайнятості про відмову у наданні статусу безробітного може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

 

Статус безробітного дає особі право на отримання допомоги по безробіттю на умовах та в розмірах, визначених Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Розміри соціальних виплат залежать від страхового стажу, підстави звільнення та розміру заробітної плати, отримуваної громадянином перед звільненням.

Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12-ти місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж 6 місяців.

Право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12-ти місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, мають страховий стаж менше 6 місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України..

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам, у яких розмір виплат залежить від страхового стажу: з 1 січня 2016 року становить 1102,4 грн, з 1 травня – 1160 грн, з 1 грудня – 1240 грн.

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю особам, виплати яких призначаються без урахування страхового стажу, з 1 січня 2016 року становить 544 гривні.

Про колективні договори

Відповідно до статті 1Про колективні договори і угодиколективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Відповідно до статті 7Про колективні договори і угоди” зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін зокрема:
зміни в організації виробництва і праці;
забезпечення продуктивної зайнятості;
нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
умов і охорони праці;
забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників;
умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;
забезпечення  рівних  прав  та можливостей жінок і чоловіків;
заборона дискримінації.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами  гарантії, соціально-побутові пільги.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі.
Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.
Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір.
Проведення повідомної реєстрації колективних угод і договорів регулює Порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів (далі – Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України   від 13.02.2013 № 115 “Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів”.
Повідомну реєстрацію колективних договорів у м. Києві здійснюють управління праці та соціального захисту населення районних в місті Києві державних адміністрацій.
Повідомна реєстрація проводиться з метою засвідчення автентичності примірників і копії поданих на реєстрацію угод, колективних договорів для забезпечення можливості врахування їх умов під час розгляду уповноваженими органами трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть виникнути за результатами виконання умов таких угод (договорів).
Сторонам угоди (договору) може бути відмовлено у повідомній реєстрації лише у разі, коли подані на реєстрацію примірники угоди (договору) не є автентичними.
Повідомна реєстрація проводиться протягом 14 робочих днів з дня, наступного після надходження угоди (договору) до реєструючого органу.
Органами, які відповідно до законодавства уповноважені розглядати трудові спори, зокрема, є: Національна служба посередництва і примирення та її відділення, трудові арбітражі, комісії по трудовим спорам, суди, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
Законодавство не передбачає відміни повідомної реєстрації колективного договору.

Версiя для друку