Кращі соціальні робітники Києва - Катерина Ожеледа: з добром до кожного підопічного

Хто вони – соціальні робітники? Соціальний робітник - це не просто звичайна пересічна людина, це людина, справою всього свого життя якої є допомога іншим. Соціальна робота була і залишається однією з морально найважчих, але й однією з найбільш благородних сфер професійної діяльності.
Далеко не кожна людина зможе працювати соціальним робітником, адже емоційно це дуже непросто. Фактично соціальний робітник повинен забезпечувати різного роду соціальне обслуговування, надавати психологічну підтримку, здійснювати спостереження за станом здоров’я підопічних, представляти інтереси отримувачів, часом навіть бути для них посередником із зовнішнім світом, проводити інформаційно-роз’яснювальну і просвітницьку роботу, допомагати у вихованні дітей, а також заповнювати звітну інформацію, співпрацювати з іншими фахівцями та установами та ін. Йому постійно доводиться взаємодіяти з людьми, які мають тяжкі фізичні і психічні захворювання та потребують допомоги, вислуховувати їх проблеми і переживання, пропускати всі життєві історії отримувачів через себе. І від того, наскільки соціальний робітник має загострене почуття добра і справедливості, є людяним, емпатійним, терплячим, ввічливим і порядним, залежить життя підопічних.
Саме такими якостями наділена Ожеледа Катерина Іванівна, соціальний робітник спеціалізованого відділення соціальної допомоги вдома інвалідам з психічними захворюваннями Київського міського територіального центру соціального обслуговування.
Катерина Іванівна почала працювати у відділенні з 2012 року. Мала ділянку підопічних зі складними характерами та важкими захворюваннями. До кожного з них знайшла підхід та добре слово. Найскладнішою була сім’я з тяжко хворою матір’ю та трьома маленькими дівчатками. Обслуговування дітей не передбачено Положенням про відділення, але допомагаючи матері, неможливо не допомагати її дітям. Тільки завдяки зусиллям соціального робітника дівчаток не було вилучено із сім’ї.
Дуже багато дитячих проблем вирішувала Катерина Іванівна – відвідування садочка і школи, дитячі хвороби, забезпечення одягом, взуттям, догляд за зовнішнім виглядом, встановлення нормальних стосунків з оточуючими, вступ до вищих навчальних закладів та інше. Перші малюнки самої меншої дівчинки були присвячені «бабусі Каті» (так її називали), перші оцінки, невдачі, конфлікти та радощі теж були «бабусині».
Не можна в декількох реченнях розповісти всю історію сім’ї. За десять років таких сімей було багато, і виникаючі в роботі ситуації, як правило, були неповторні і вимагали щоразу нового, своєрідного підходу до їх розв'язання.
Дівчата виросли в сім’ї, разом з мамою та соціальним робітником, і хто знає, як складеться їх доля, але те, що в їх житті була Катерина Іванівна, запам’ятається їм назавжди.
Ось і сьогодні, незалежно чи в дощ, чи в сонячну погоду Катерина Іванівна з відкритою душею, справжнім професіоналізмом, відданістю своїй справі спішить на допомогу до тих, хто самотужки не може змінити свою життєву ситуацію на краще.

 Київський міський територіальний центр соціального обслуговування

 5 листопада День працівника соціальної сфери